Стихи и Проза

Можливо, требе було жити як всі,
А я хотів інакшим бути завжди.
Так скучно, плисти по течії з ними.
Можливо, я не дав тобі теплоту
І ти не знаєш погляд через фату...
Логічно. Як можна було з тим жити?!

А пам'ятаєшь, метро нічного Берліна
І наші тіні на стінах? Місця щастливих людей.
А пам'ятаєшь, палко під небом Мадріда
І на трибунах коріда? Місця щастливих людей.

Тягуча павутина зйомних квартир
І дві душі пробиті сотнями дір...
Так страшно, коли не знаєшь що завтра.
Тепер я оглядаюсь на ті часи
І знаю ціну світлої полоси.
Не варто шукати винних крім себе...

А пам'ятаєшь, страшенний шторм на Мальдівах,
На фотках ніс обгорілий? Місця щастливих людей.
А пам'ятаєшь, старий кабаФк на Бродвеї,
Цибуля, сір і печеня? Місця щастливих людей...

Я на перед ніколи не вивчаю маршрут.
Мені не важливо... Тількиб ти була тут...
Всерівно куди нас понесе вітер.
В житті не важливий сигнал GPS
Якщо не один ти рюкзак свій несешь
То знайдешь для себе десь таке місце.

А пам'ятаєшь, велосипеди Парижу
І в Закопанному лижі? Місця щастливих людей.
А пам'ятаєшь, наш Новій Рік в електричці
І Лондон як на відкритці? Місця щастливих людей.

А пам'ятаєшь, холодне пиво сткгольма
І знову ми були двоє? Місця щастливих людей.
А пам'ятаєшь, як я втікав з інститута,
що би с тобою побути?І досих пір я тут є...